19 червня, 2017

Ланьцут і Жешув (продовження)

Оглянувши замок у Ланьцуті, ми вирушили в Жешув.
Не можна сказати, що нам надзвичайно пощастило з погодою, бо виїжджали зі Львова під дощем, і всю дорогу до Ланьцута нас супроводжували хмари. Проте Ланьцут зустрів нас сонечком, яке час від часу виглядало із-за хмар. Виїжджали з Ланьцута під дрібний дощик який абсолютно не вплинув на наш настрій. Жешув нас зустрів, також, дрібненьким дощиком, який то припинявся,  то знову розпочинався.
Отак і гуляли то розкривали парасольки, то складали.
Фотоапарат відмовився включатися, проте кілька фотографій все-таки вийшло зробити телефоном.
Наша екскурсовод розповідала нам про місто, про визначні пам’ятки.
Мені воно видалося дуже затишним, компактним, таким, в якому хочеться жити і в яке хочеться повертатися. Проте, ми гуляли в пішохідній зоні, де не було зайвого шуму і гамору, хоча гамір, таки трохи був  від фестивалю "Карпатія". Потрапивши в інший район міста, можливо, були б інші відчуття.
Не може місто, яке себе поважає, не мати площі Ринок, ))) а на площі не може не мати ))) Ратушу:
На фотографії вище площа Ринок, Ратуша і справа сцена фестивалю.
Ще кілька фотографій :

Театр імені Ванди Сємашковей
Дальше просто вулиці і будинки:




Палац Любомирських. Зараз в ньому розміщена судова організація, ми його оглянули тільки ззовні. Для мене цей замок ззовні схожий на Підгорецький, що на Львівщині. Такі мури і рови, і архітектура будівель схожа. Але, тут він збережений, а наш щойно відроджується з руїни в яку перетворився в  радянську епоху.

Тут наша екскурсія містом завершилася.
Дощ не дав насолодитися прогулянкою містом, проте, надіюся, що ще повернусь.

Початок цієї подорожі.

Ланьцут і Жешув

Інколи бувають такі ситуації що хочеться якось себе потішити  і дати своєму організму трохи релаксації після напруженої праці. Останній тиждень був напруженим і дуже довгим, але це завжди так в кінці навчального року.
А ще у п’ятницю отримувала паспорт з візою у консульстві. Глянувши в який була дуже розчарована. Мені відкрили візу на 78 днів і лише на півроку, хоча попередня була піврічна і на 90 днів. Але, менше з тим.
Стара віза дійсна до 23 червня залишаються ще кілька днів щоб скористатися, а, заодно, і трохи розвіятися. На щось грандіозне і довге, ще не час, бо до відпустки ще два тижні, значить, треба коротке, цікаве і бюджетне.
Таким виявився тур одного дня до Ланьцута і Жешува який я придбала у п’ятницю після обіду, а виїзд в суботу о 6 годині ранку )))).
Не буду описувати сумне - переїзд через кордон, який розтягнувся майже на три з половиною години.  Віддаль від Львова до Ланьцута 153 км, які можна здолати не поспішаю і без перешкод за дві години. Але,  не буду про сумне.

Отже, приїхали в Ланьцут для відвідин замку Любомирських та Потоцьких ХІІ ст.
Містечко виявилося дуже приємним, чистим та охайним, добре підлаштованим під туриста, яке зустріло на картою міста з вказівкою усіх пам’яток і цікавих місць.

Ми прямуємо до мети нашого візиту - замку.
Замок оточений, крім фортифікаційних споруд: муру у вигляді пентаграми і сухим глибоким і широким ровом, чудовим старовинним парком . Власне, поки  йшли до входу у замок любувалися віковими деревами.


І ось він замок.
Дальше просто будуть фотографії. Чесно, не запам’ятала усієї інформації яку розповідала екскурсовод. Починаючи з ХІІ століття і до початку ХХ у замку жили і гостювали багато визначних для історії осіб. Історія замку тісно пов’язана з сім’єю графів Потоцьким, замок яких також є у Львові, а ще один з Потоцьких заклав дивовижний парк "Софіївку" в Умані.
 Бачивши перед тим кілька замків на Луарі, мене вразило багатство інтер’єрів цього замку. Це неймовірно, що вони благополучно пережили дві війни і радянський період.
Предмет інтер’єру у формі груші на верхній фотографії -  шафа для одягу, внизу комоди виготовлені французькими майстрами.

 На верхній фотографії венеціанська люстра. Та, втім, майже усі люстри - венеціанські.

Замковий театр на 80 глядачів :
 Апартаменти у східному стилі:

Зимовий сад :
 Кущ рожевих троянд у центрі  фотографії вище пам’ятає останніх господарів замку, йому понад 100 років!
 Ще кілька фотографій парку:
Дальше, ми відвідали возовню і конюшню. Коней тільки два, але дуже гарні і можна замовити прогулянку на екіпажі.
Возовня,  у якій зібрано величезну колекцію різних екіпажів, карет, бричок. На цьому місці, від надмірної праці, мій фотоапарат не витримав навантаження і розрядився....  Шкода... завершився наш візит у возовню, біла екіпажу, який впізнають усі любителі польського кіно :
Фільм "Ва-банк".

Дальше, група пішла обідати, а моя сусідка по автобусу запропонувала подивитися експозицію галереї сакрального мистецтва, яка не входить в обов’язкову програму туру, за що я їй дуже вдячна.
У галереї зібрані ікони, вівтарі і  предмети церковного вжитку з  православних і греко-католицьких  церков тих  сіл, мешканці яких, українці за національністю,  були виселені  в інші місця внаслідок операції "Вісла" і інших спецоперацій в 1945-48 роках.
Ось кілька фотографій зроблених телефоном :

Надіюся, що я сюди ще повернуся....
Дальше ми поїхали в Жешув.
 Продовження буде.



04 червня, 2017

Пляцок з румбарбару (ревеню)




Найперше готую начинку.
Румбарбар  (500-800 грам) чищу, дрібно ріжу, злегка присипаю цукром, перекладаю в друшляк, щоб стік зайвий сік.


Інгредієнти для тіста:
2 склянки борошна (приблизно 320 г)
100 г маргарину для випічки
50 г цукру
1 варений жовток
2 сирі жовтки
2 чайні ложечки розпушувача
1 столова ложка сметани
2 ложки манки
1/2 пачки вінільного цукру

Приготування:
У мисці розтопити маргарин, додати жовтки варений і сирі, сметану.


Суміш добре збити міксером.

 Додати просіяне борошно, цукор, розпушувач. Замісити тісто насадками для тіста. Як усе розмішається, домісити тісто руками і зібрати в грудку.

Розділити на дві частини приблизно 2/3 і 1/3.
1/3 тіста загорнути у плівку і покласти у морозилку.
2/3 розкачати і викласти у деко, або тортівницю застелену провощеним папером. Для бортиків тісто викладаю  і формую самі бортики рукою, тісто для дна тру на грубій терці і ,також, розправляю легко рукою.


 Дно присипати манкою. Деко з тістом покласти в холодильник.

Тим часом включити духовку на 200-210 градусів.

2 білки
щіпка солі
2 столові ложки цукру (без гірки)
2 столові ложки крохмалю картопляного
на кінчику ножа лимонної кислоти, або чайну ложечку свіжого лимонного соку
0,5 пачечки ванільного цукру.

Білки з щіпкою солі збити до білого кольору, додати цукор, ванільний цукор  і збити до гострих піків. Додати просіяний крохмаль, лимонну кислоту і легенько перемішати з білками.

В деко з тістом викласти румбарбар, присипати трошки цукром


 на нього білки:


 а на білки натерти на грубій терці тісто з морозилки:






Пекти 30- 40 хвилин при температурі 180 градусів.


Смачного !

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...